«Перейменування Первомайська: пропозиція Корнацького»

Декілька прилеглих до Південного Бугу і Синюхи містечок були названі Первомайськом близько 100 років тому, практично водночас із утворенням Української Держави.До того це були суміжні, але юридично окремі селища: Богопіль (між лівим берегом Бугу і правим берегом Синюхи), Орлик, Ольвіополь (вздовж лівого берега Синюхи і Бугу), і Голта (на правому березі Бугу).

Історія цих місць надзвичайно багата, просто феноменальна і дуже красномовно втілена у виразі «Тут півень на чотири держави співав». Цей народний вислів давно мав би бути частиною офіційного бренду цього міста — сподіваюся, що невдовзі буде. А пішов він із козацьких часів, бо на сторожовій козацькій вежі, що стояла при впадінні Синюхи в Буг, зазвичай тримали півня — щоб на зорі будив вартового, якщо той задрімає з перевтоми або після доброї чарки. А чотири держави, які протистояли на цих берегах, це Запорізька Січ, Туреччина, Польща і Росія. Давати Первомайську назву одного із містечок, які увійшли до його складу, було б несправедливо. Але нічого особливого придумувати не треба. Вже давно в Україні є традиція давати містам імена видатних людей, які в них народилися, з яких вийшли.

Серед багатьох видатних первомайців я б виокремив Миколу Степановича Вінграновського — геніального поета, письменника, актора, кінорежисера, творчість якого могла б стати джерелом морально-етичного відродження міста. Місто Вінграновський, або Вінгранополь — хіба погано звучить? А на кожному в’їзді в місто — скульптурні групи за мотивами творів Миколи Степановича: хлопча із сліпим вовком, кобила Манюня з лошатком, «сеньорита Акація» … І обов’язково, «на кругу» між мостами через Буг і Синюху, що наразі захаращений гидотними рекламними конструкціями, на яких заробляють гендлярі із міськради, козацька сторожова вежа з півнем на шпилі, який щогодини співатиме на чотири сторони світу.

Loading

.