Село вимре, якщо уряд не зупиниться

Звернення до директора Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України

Звернення

до директора Світового банку

у справах Білорусі, Молдови та України

п. Сату Кахконен

Вельмишановна пані Кахконен!

З надзвичайною увагою прочитав Вашу статтю «Мертвий капітал»: скасувати земельний мораторій до кінця року».

Мушу відверто сказати, що Ваші бездоганні з точки зору економічної науки погляди на земельно-ринкові правостосунки проектуються на українські реалії під впливом хибної інформації з принципово важливих питань.

Так, Ви пишете про можливе (у разі скасування «мораторію») надходження до державного бюджету «до 2 млрд. дол. від одноразового продажу державних земель та 250 млн. дол. щороку від їх оренди».

Тобто, Ви вважаєте, що українські чиновники-корупціонери (інших наразі нема й найближчим часом не буде) мають продавати сільгоспземлю або здавати її в оренду. Ні до чого іншого, ніж до ще більш масштабної корупції, ніж нинішня, це не призведе, і «обов’язкові електронні аукціони» будуть цьому тільки сприяти та ще й виводити чиновників з-під персональної відповідальності.

Звісно, при цьому Ви керуєтеся тим, що чуєте від тих же українських можновладців-корупціонерів чи недолугих експертів — що в Україні всі неприватизовані землі, в тому числі сільськогосподарські — державні.

Але це відверта неправда: всі землі були державною власністю тільки за тоталітарних, комуністичних часів. У 1990 році Україна була проголошена демократичною державою, а всі землі — власністю українського народу, і це закріплено Конституцією України.

З тих пір вся земля в Україні — народна власність, навіть попри те, що українська держава стала не демократичною, а кланово-олігархічною і тотально корумпованою. Та навіть якби вона все-таки була чесною — нІчого було б державі займатися торгівлею, це не її функція. Всі сільськогосподарські землі підлягають приватизації селянами — і тільки потім можуть стати об’єктом земельного ринку.

Тому будь-які угоди щодо українських земель, де вони позиціонуються як державна власність — а наразі це всі без винятку правочини, які вчиняє і поки що й надалі планує вчиняти українська влада — є протизаконними.

І саме з цього треба виходити у найпершу чергу з огляду на необхідність захисту інтересів інвесторів, у тому числі іноземних.

На жаль, над цим ніхто не задумується, бо висока привабливість української сільгоспземлі як об’єкту інвестицій вочевидь притупляє обачність. Всі потенційні учасники українського земельного ринку, в тому числі іноземні й міжнародні, замість постановки вимог щодо приведення земельного законодавства у відповідність до Основного Закону, грають в Україні по злочинним правилам українських корупціонерів та ще й заохочують їх поглиблювати правовий безлад.

Це матиме вкрай негативні наслідки: коли будуть втрачені надбані в протизаконні способи земельні активи, ображатися треба буде тільки на себе.

Таким же міфом, як і «державна власність» на землю, є і так званий земельний мораторій, про який Ви пишете. Де-юре його не існує, бо ті положення Земельного Кодексу України, які його проголошують, прямо протирічать одразу декільком імперативним нормам Конституції Украни і тому є нікчемними, тобто недійсними з моменту їх прийняття, ще їх називають мертвими.

Тож «земельний мораторій» існує лише де-факто — і тільки тому, що так треба корупціонерам.

Це правова сторона Вашої дезінформованості, а ще є світоглядна, набагато важливіша.

Ви у своїй статті пишете:

— «Такий результат ( із контексту слідує, що надзвичайно позитивний — АК) абсолютно можливий, якщо уряд доведе до логічного завершення те, що він робить…»

— «На щастя, український уряд вже зробив перші кроки у правильному напрямку…».

Це жахливо, що Ви вірите у те, що в Україні відбуваються якісь справді необхідні реформи. Уряд, який Ви вважаєте провідником позитивних змін, насправді є центральним штабом корупції. Як народний дерутат і юрист, який знає ці так звані реформи «із середини» запевняю Вас, що крім гарних назв «реформ» і відповідних законопроектів увесь їх зміст має насправді тільки одну складову — корупційну.

Можу довести це на прикладі будь-якого законопроекту, будь-якої «реформи» на Ваш вибір. А земельної щонайперше, бо все моє життя і робота зв’язані з селом, також я маю понад тридцять років земельно-правової практики і є автором законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» (N 5535-1), альтернативного офіційному.

Тож впевнено заявляю: якщо уряд доведе до логічного завершення те, що він робить, то українські селяни — або дрібні землевласники, як Ви їх називаєте у Вашій статті — залишаться без землі й без засобів до існування, село вимре, а Україна буде порвана корупційними кланами на шматки.

Упевнений, що Ви особисто, Світовий банк і всі інші іноземні й міжнародні друзі українського народу не того бажаєте, а тому пропоную критично переоцінити дії укранського уряду і підтримати політику порятунку України.

З великою повагою,

Народний депутат України Аркадій Корнацький.

4,891 total views, 11 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code