Поезія, зіткана з любові

14  лютого  у світі  відзначають неофіційне свято –  День закоханих.  Люди в різних  куточках Землі святкують його по-різному,  але в більшості країн  сприймають  дуже приязно, позитивно, пов’язуючи з цим днем багато романтичних традицій. Тож ми,  земляки  Миколи Вінграновського, не залишилися осторонь цієї події.   Цього разу в  студії «Мовосвіт» відбулася  літературна зустріч «Поезія, зіткана з любові». Сподіваємося, що це стане  початком нової традиції, згадувати в День закоханих про творчість найбільш гуманного люблячого письменника, й разом з тим – письменника бунтівного!

Миколу Вінграновського  називають “Чарівником слова”,  “Степовим Сварогом”, “Маршалом літератури”. Але домінантою його творчості залишається Любов.  Це його сутність, його філософія, його енергетика. Саме у цьому  актуальність письменника  сьогодні і завжди. Бо любов – то є шлях  до розквіту життя, а ненависть – шлях до загибелі цивілізації.

14 лютого в Артхабі “Вінграновський” зібрались люди, котрим творчість Миколи Степановича є близькою по духу й літері. Говорили про його творчість, читали вірші про любов, зачаровувались голосом Поета, слухали пісенні твори.  Згадували і про його Муз, адже саме їм завдячує Поет своїм натхненням і народженням чарівних рядків, поетичних шедеврів  на усі часи.

Перше кохання – Світлана Арсірій, саме їй Майстер присвятив  рядки свого романсу: «Не говори! Не говори!! Про світанковий яр! Там сплять прощання явори під вибухами хмар.»  Саме їй, перебуваючи далеко від рідного дому, він написав незлічену кількість листів: «Да, да! Спасибі тобі, чуєш, дівчино! Я вперше пізнав з тобою хвилювання, тривоги… ти перша зачарувала мені світ…»

Не менш хвилюючою є  історія про «вербальне»  кохання Вінграновського і поетеси Світлани Йовенко.  Двадцятилітньою вона написала  вірш «У синьому небі, в сивому, остиглому небі» у 1965 році і подарувала його Микола Вінграновському – добре відомому в той час поетові, кіномитцеві.  У відповідь на той твір він  написав свій: «У синьому небі я висіяв ліс. У синьому небі любов моя люба…» ( 1965 р), який став сакральною сповіддю в його творчості. З цим мотивом ліричний герой поета довго чаруватиме нас неймовірно сильними почуттями, пишучи про любов, що залишилися чистою, недосяжно високою.

А скільки незрівнянно прекрасних творів Микола Вінграновський присвятив Олександрі Білінкевич, яка з 1974 року була йому і коханою дружиною, і подругою, і порадницею! 30 років разом, спільно поділяючи радощі й біди,  – життєвий шлях цієї  гармонійної, інтелігентної, пари.

Коло тебенько я — дивись!

Ходять хмари нехмарним небом,

По воді сон зорі повивсь

Біля тебенько, коло тебе.

Зірно каже собі про дощ,

Про краплину малу на ньому,

Про чорнобил і нехворощ,

І дорогу — назад додому.

Бо додому воно завжди:

Полину і сльозі — додому.

Сніг іде. Голубінь з ожин.

І морозик цвіте по-свому.

Коло тебенько я — за всіх.

А як ні — за одне лиш небо…

Збився з ніг золотий поріг

Біля тебенько, коло тебе.

Вінграновський, 1976

Ще одна незмінна Муза Миколи Вінграновського – то кохана Україна! Саме про неї його страхи, його мрії і сни.  Всі ліричні героїні в його віршах ніби межують з образом України і це складає враження  багатовимірного почуття, яке важко осягнути розумом. Воно робить обидва образи невловимими.  І ти не знаєш, де закінчується власне вірш любовно-ліричний про жінку, і де починається Україна. Він не називає  імені, але ти відчуваєш, що це щось більше, ніж просто про любов!

Ось така відбулася розмова у Артхабі Вінграновський 14 лютого, у День всіх закоханих. Дякуємо  учасницям цієї лірично-філософської сповіді Бондаренко Діані, Швець Світлані, Карабузі Лідії, Балабан Юлії, Петренко Тетяні, Тихончик Ірині, Білоусовій Тамарі… Вдячні талановитим виконавицям  ансамблю «Райдуга» за гарне виконання пісень «Троянди на пероні», “Білим цвітом», які відтворили атмосферу 60-70 років, молодої пори творчості Миколи Вінграновського.

Попереду – нові зустрічі з  поезією нашого земляка, яка завжди дивує своєю глибиною. Бо, як висловився Ростислав Семків, «Коли ми читаємо рядки Миколи Вінграновського, нас постійно переслідує відчуття, що в них сказано набагато більше ніж сказано.»

Літературна студія Мовосвіт: Поезія, зіткана з любові

Співає ансамбль Райдуга

Артхаб “Вінграновський” 14 лютого

В тісному дружньому колі – творчі особистості Первомайщини

Співочий колектив “Райдуга”

 

 

Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»

 

Семків Р. На грані і за гранню/Ростислав Семків//Вінграновський Микола. Вибрані твори Упор. Мирослав Лазарук.-К.:Смолоскип,2013С.5-8.

Журнал Золота пектораль, архів паперовго видання. «Колискова для Світлани» режим доступу інтернет-видання:  https://zolotapektoral.te.ua/%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F/

Літгазета, «Зоря і вогонь» Режим доступу: https://litgazeta.com.ua/articles/zoria-j-vohon-dva-spalakhy-poezii-j-liubovi-svitlana-jovenko-i-mykola-vinhranovskyj/

Loading

.