Микола Вінграновський про акт возз’єднання Східної України із Західною

«Директорія, при всій трагічності її семимісячного існування, запишеться в історію України літерами, що їм немає ціни :… у Києві 22 січня 1919 року вона проголосила акт про возз’єднання Східної України із Західною. Це означало, що український народ знову став у свої історичні береги, що після тяжкої довговікової розлуки Київ і Львів, хоча й на кривавому не з їхньої вини полі, але нарешті зустрілися і обнялися.»

(Вінграновський М.С.; Чотирнадцять столиць України. (короткі нариси з її історії) Одеса; «Маяк»; РІНО, 1996 р.)

Цей історичний нарис від майстра слова – свідчення того, що Вінграновський,  як творець, випереджав свій час. Його короткі нариси з історії України, які були написані стислою, але надзвичайно динамічною мовою, читаються на одному диханні і передають на ментальному і майже тактильному рівні героїку і трагізм історії України.  Більше того, мало не кожен рядок тут звучить як пересторога і заклик – не допустити нової біди. Особливо гостро це відчувається, коли слухаєш його голос в аудіоверсії озвученої книги. 

«Важко назвати країну, яка би, подібно Україні, пережила те, що пережила вона. За більше ніж півтисячолітнє своє поневолення (1340 — 1991 рр.), в тих безперервних збройних навалах на повне знищення, приниження її національної гідності, оббріхування й мордування її народу, Україна, мабуть, єдина в світі держава, яка все це витерпіла й перенесла, і не лише вижила, але й своїм іменем дала людству приклад, аби воно в доцільності свого існування не мало сумніву.» (стор. 9-10)

Письменник мріяв зняти документальну стрічку «14 столиць України»  і це був геніальний задум, бо Майстер вже тоді бачив велетенську загрозу державності України збоку східного сусіда, який цю державність ніколи не хотів визнавати.  Але Вінграновському відмовили у фінансуванні, з 14  задуманих фільмів йому вдалося реалізувати лише 5. Така була реакція владних «діячів», які на той момент думали про власне збагачення, а не про майбутнє держави.

Тепер, коли під час широкомасштабної збройної навали ворог вкотре показав своє цинічне обличчя, заявивши про фейковість української мови, держави, народу,  –  усім стали зрозумілими застереження Миколи Вінграновського, його творчі прагнення. Але, на жаль, час було згаяно.

Текстова версія книги

Аудіоверсія

Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу  «Вінграновський»

2,421 total views, 67 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code

.