Кількість картин та їх розташування підібрано так, аби відвідувачі з першої ж хвилини перебування в нашій художній галереї відчули водночас отой неповторний мистецький зв’язок між написаними художниками і описаними Миколою Вінграновським пейзажами рідних краєвидів. Картини тісно перегукуються з абзацами багатьох шедеврів Миколи Степановича.
Відпахла липа, білим цвітом злита,
Із літа покотилася гроза.
Ти виглядаєш іншого вже літа
Тобі ж цього я ще не доказав.
Ще пахне хвиля яблуком і сіном
І сушить голову за цвітом своїм мак…
Ще нам не все з тобою дохотіло –
Прощатися нам ніяк і ніяк.
Ще сміх наш вогкий, щоки не солоні,
Роки ще нас у спину не женуть.
Нам ще не чуть зимових наших дзвонів,
Хоча й весняних дзвонів вже не чуть.
Відпахла липа, білим цвітом злита.
І покотилася сльоза аж до плачу.
Ти виглядаєш іншого вже літа,
А я, печальний, в цьому ще мовчу.
«Земля… Миколаївщина, південь України, де зустрілися дві безмежності — неба й степу. Степова річка Кодима, маленька посестра Бугу й Дніпра, в якій — відчуття близькості могутнього пониззя Дніпрового й козацького Чорномор’я. Одноманітний і непоказний для невтаємниченого, а насправді щедрий і ласкавий, зворушливий світ полину і чебрецю, воронців і молочаю, фантастичних гарбузів і сліпучих помідорів на городах, міріад коників-скрипалів у траві й солістів-жайворонків у небі (тоді ще так було!), палючого сонця і нечастих теплих дощів, скупих рос і лютих суховіїв, золотих хлібів і манливих підземних скарбів… У прадавні часи тут переходили й витісняли один одного десятки войовничих народів, залишивши по собі тьмяні спогади в історії, — аж поки заселив цю землю наш народ, скропивши її своїм потом і кров’ю…» (І.Дзюба «Чарівник слова»).
Так легко і просто, пензлем по ватману, ніби копіюючи Чарівника слова – Вінграновського, створює свої пейзажі Майя Герасименко. Вона, висококультурна інтелектуалка, надихає на творчість, спонукає до креативних рішень, випромінює спокій, позитив. А працює над картиною так, ніби проводить якийсь ритуал, здійснює сокровенне таїнство. Тому й, протягом усього свого життя, малює з великим задоволенням, повсякчас надихаючись красою навколишнього світу. Акварелі лягають ніжно, ненав’язливо, якось казково і самобутньо. В основному, це малюнки, які відображають неперевершену любов до рідного Побужжя. Майя Пилипівна багато пише з натури. Це і береги Мигії, і скелі та пороги Грушівки, і квітучі первомайські садки, і соняшникове поле біля Кримки тощо. І знову ж таки – саме ті місця, якими так любив милуватися, а потім описувати їх у власних творах Микола Вінграновський!
Кладка на березі Кодими в Кримці, де любив сидіти з вудкою М.С.Вінграновський
Картини М.Герасименко
На виставці представлено 12 картин художниці. Ще з десяток робіт є в неї вдома. Решту роздарувала хорошим людям. Каже, що бізнес, це не для неї. Для неї це – хобі. Просте захоплення. Релакс.
Майю Герасименко в нашому місті знають і поважають. Вона поставила «на крило» не одне покоління студентів, поскільки її життя прямувало скромною педагогічною стезею. Маючи дипломи Одеського художнього училища та Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки за спеціальністю «Дизайн», свою професійну діяльність реалізувала як викладач спеціальних художніх дисциплін. За її плечима – 25 років праці в Первомайській дитячій художній школі та 20 років викладання в КІРУЕ. Більшість з тих, хто вчився у Майї Пилипівни, говорять на її адресу тільки слова вдячності і захоплення. До речі, на первомайський п’єдестал талантів сходить нова молода зірочка – Андрій Нестеров, учень Майї Пилипівни. Від нього – низький уклін Вчителю і наставнику! Та й ті, хто вже відвідав виставку, також залишили приємні відгуки та подяку митцям, які дарують Світло і Любов, гордість за свою Вітчизну та віру в Перемогу. Слава Україні!
Валентина Нємченко
3,105 total views, 3 views today
