Вінграновський і сучасність: в Артхабі «Вінграновський» відбувся вечір Пам’яті письменника.

7 листопада, в тісному колі однодумців, зібралися освітяни й науковці, громадські діячі й краєзнавці, представники творчих професій і студенти… Їх об’єднала любов до творчості Миколи Степановича Вінграновського, нашого земляка, уродженця Первомайська. Він завжди сучасний, завжди актуальний і унікальний.

Відзначення 86 річниці з дня народження митця проходить в найтрагічніший час для нашої Батьківщини, коли російські агресори розв’язали одну з найжорстокіших і цинічніших війн в світовій історії. Вікова ненависть до України і всього українського вихлюпнулась назовні у формі відвертого геноциду, вбивств мирного населення, руйнувань інфраструктури, житла, культурних і соціальних об’єктів.

В цей важкий час особливо важлива рішуча відсіч ворогам не лише на вогневій лінії зіткнення, але й на інформаційному фронті. Захищати свою країну в інформаційній війні, боронити і утверджувати свою ідентичність, культуру, історію. Так, як утверджував їх наш земляк Микола Вінграновський.

Що є рушійною силою його творів? Всеохоплююча любов до всього сущого, від всесвіту до найменшої його частинки, любов до України, до жінки, до рідної мови й історії… Саме тому він актуальний сьогодні. Через те, що утверджує любов як труд, як роботу над собою, як зусилля волі.

«Спосіб життя, думання, мислення, – це спосіб любові, а не ненависті. На любов треба більше зусиль. Ворожнеча й ненависть лежать на поверхні, любов – в глибині» – так сформулював письменник своє кредо в одному з інтерв’ю письменниці Л.Голоті.

Тільки він, Вінграновський, міг написати:

Зупинилась тиша тиха і незбудна,

Зупинився в небі вечоровий дим.

Не спинись лиш ти, любове моя трудна,

Трудним світом білим падай, але йди.

…

Йди ж, моя любове, доки твоя воля,

Коли навіть пройдеш і саму себе…

Зупинилась тиша й тихий вітер з поля,

Голубі пожежі голубих небес.

Мовосвіт Вінграновського надзвичайно багатий, розкішний, барвистий. А як щедро збагатив він нашу рідну мову авторськими лексичними новотворами, що золотими розсипами наповнюють його поезії й прозові твори!

Про це говорили пошановувачі митця на вечорі Пам’яті.

Молодий актор Козачок Едуард розпочав вечір віршем «Ні! Цей народ із крові і землі!». Саме цю поезію він успішно декламував на вступних екзаменах до столичного театрального інституту ім. Карпенка-Карого і… був зарахований на перший курс навчання!

Заступниця голови міського Управління освіти Тетяна Андреєва акцентувала увагу присутніх на сучасному звучанні творів митця і проникливо прочитала уривок з твору «Остання сповідь Северина Наливайка».

Разом з краєзнавцем Володимиром Войтенком присутні занурилися у спогади; а це – безліч цікавих моментів з життя письменника під час його перебування на малій батьківщині!

Наталія Пташинська, директорка ліцею «Ерудит» щиро поділилася сімейними спогадами. Її чоловік – племінник Миколи Степановича, тож письменник був частим гостем в їхній родині. А вчителька цього ж ліцею Болюбаш Наталія з особливою теплотою й виразністю прочитала поезію «За літом літо…»

Краєзнавець Войтов Олександр подарував Артхабу свою книгу про Первомайськ, яка недавно побачила світ.

Ірина Тихончик, журналістка і поетеса, пригадала історію прейменування вулиці Радянської на Вінграновського, а також розповіла про створення книги «Наша Миколіана» місцевими активістами.

Ольга Бандалєт, директорка ліцею «Престиж» поділилася спогадами про митця, про його візити до 17-ї школи, спілкування з педагогами й учнями. Вона яскраво озвучила один з найхаризматичніших його віршів – «У синьому небі я висіяв ліс…»

Чимало цікавих моментів розповіла про письменника Юлія Балабан, заступник директора ліцею Престиж. Її мама була однокласницею Миколи Степановича, отже, зберегла в пам’яті його жарти, висловлювання в шкільні роки. Як завжди, цікавим і інформативно насиченим був виступ заступниці директора з виховної роботи гімназії N10, Тетяни Хруленко.

Викладачка коледжу Тетяна Букіна поділилася досвідом патріотичного виховання молоді, а студенти підготували гарні декламації віршів. З поетичною посвятою Вінграновському виступила Катерина Пасічник, порадували аудиторію піснями на слова Вінграновського: Андрій Нестеров, Ірина Відмиш, юна бандуристка Оля Семененко.

Надзвичайно зворушливим і емоційним був виступ Катерини Остапенко, представниці старшого покоління пошановувачів Вінграновського.

Племінниця письменника, Ольга Коломієць, розповіла про те, як в родині Вінграновських був облаштований творчий простір для Миколи Степановича, яким вимогливим він був до роботи над словом, над кожним поетичним рядком!

Учасники вечора продовжили розмову за чашкою кави. Прозвучали цікаві ідеї й думки про популяризацію творчості митця в місті Первомайську. Учасники читали улюблені вірші поета.

Модератори заходу Валентина Нємченко і Наталія Терещенко звернулися до присутніх з пропозицією, долучитися до створення альманаху «Артхаб Вінграновський 2022», який стане творчим підсумком роботи за поточний рік.

В кінці зустрічі голова міського Управління освіти Світлана Ткачук висловила подяку організаторам вечора і подарувала Бібліотеці-музею чудові книги про наше місто.

Жива розмова, довірлива атмосфера, інформативність виступів, щирість почуттів – приємні атрибути цієї зустрічі, а її супроводженням була світла аура митця і його неперевершеної творчості, яка завжди буде актуальною і затребуваною.