Викладачка Первомайського політехнічного інституту, кандидат історичних наук, Тетяна Букіна обрала твір Миколи Степановича Вінграновського «Плач Ярославни» для участі в проєкті «Бентежні вірші 2022. Миколаївщина».
Твір прозвучав вибухово й хвилюче, так, ніби поет передчував лихо ще тоді, коли в середині минулого століття писав свої «Атомні прелюди» . Відтак перед ним постали зловісні видіння всесвітньої катастрофи — як застереження, як гірке завбачення божевільних маній ядерною війною, яка затьмарює розум політиків:
Мені привиділось затемнення Землі,
Водневих бомб чорнолетючі зграї,
І людство, скорчене у попелястій млі,
І хмари, як папір, горять на небокраї («Прелюд»).
У вірші «Плач Ярославни», написаному трохи пізніше і присвяченому І. Драчеві, наголошується на відповідальності митця за життя, за майбутнє людства.
Все зірвано, Іваночку! Нема
Ні горя, ані щастя, ані ери.
Сама воднево-ядерна пітьма.
Куди ж пристанеш ти, вертаючи з Венери?!
М. Вінграновський усвідомлював мету і покликання своєї творчості, відчував свою відповідальність, свій обов’язок донести людям пересторогу перед загрозою лиха. Він виходив з найвищих мірок Любові, Волі, Патріотизму, Людяності.
Сьогодні, коли Україна потерпає від бомбардувань, і майже одна третина її території нагадує той страшний пейзаж випаленої пустелі, який зображував Микола Вінграновський в своєму творі, людство опинилося вже за крок від ядерної катастрофи.
Відеовірш «Плач Ярославни» М. Вінграновський, виконує Тетяна Букіна
ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ
Автор: Микола Вінграновський
Читає: Букіна Тетяна
Життя нема. І смерть – моя оселя.
І я не я. Це дух мій кружеля.
Там, де твоя кружлялася Земля,
Де людство твоє гралося – пустеля!
Все зірвано, Іваночку! Нема
Ні горя, ані щастя, ані єри.
Сама воднево-ядерна пітьма.
Куди ж пристанеш ти, вертаючи з Венери?!
Нема, Іваночку! Нема в моїх вітрів,
Де я зигзичила за князем, за тобою.
Дніпро згорів, і голос мій згорів,
Кружляюся над пусткою німою…
Я плачу: людство, де ти? Земле, де ти7
Іваночку, нема тобі планети…
Іваночку… Іваночку… Мовчу…
На грудях космосу я плачу і лечу…
1961 р.
Якими словами ще можна переконати людство зупинити цю страшну війну і зупинити злочин століття?!
Н. Терещенко
5,816 total views, 3 views today
