Тетяна Петренко – місцева авторка, яка підтримала літературно-мистецьку ініціативу «Бентежні вірші 2022. Миколаївщина». Вона долучилася до проєкту з авторським твором «Може, сон наснився…».
Про первомайчанку Тетяну Петренко
Народилася в місті Первомайську. Закінчила ЗОШ №1 Про себе розповідає:
“У Харкові закінчила технікум, вийшла заміж за військовослужбовця, з ним багато їздила по світу. Вірші писала ще у школі – для себе. Але по- справжньому з 2015 року – коли в мене з’явився інтернет і ноутбук! Мій перший читач завжди – мій чоловік! Отримую іноді справедливу критику! Читаю своїй онучці – вона теж бралася за перо і виходило непогано! Свої вірші дарую людям – від душі!
Для мене велике випробування цей проєкт! Тим паче, що тематика в нього дуже близька для нашого часу – сльози, горе, віра і надія на Перемогу! І ще – я всі роки писала російською мовою, а з 24 лютого пишу українською! Ну якось так! Нічого видатного в моїй біографії творчої немає – дякую за запрошення на проєкт!”
До слів авторки додам, що серед студійців літературної спільноти «Мовосвіт» у Бібліотеці-музеї Миколи Вінграновського, вона зустріла творчих однодумців та знайшла їхню підтримку. Валентина Нємченко запропонувала поетесі свій варіант перекладу одного з її російських віршів українською мовою. Твір зазавучав по-особливому глибоко й зворушливо. Тетяна Петренко почала писати українською, так, ніби робила це завжди. Її вірші-роздуми, вірші-сповіді є щирими, зворушливими, добрими. Кожен твір – своєрідний етюд, в якому авторка правдиво й емоційно змальовує довколишній світ. Усі його барви й відтінки знаходять щире відлуння в серці поетеси, відгукуючись яскравою літературно-художньою палітрою.
До вашої уваги – відеоверсія вірша «Може, сон наснився…»
Текстова версія твору “Може, сон наснився…”
Автор: Петренко Тетяна.
Читає: Петренко Тетяна
Ранок, як завжди, прийшов не спізнившись ні на хвилинку…
Звичайний, літній ранок.
Але для мене він не звичайний –
він ранок змарнованого і такого безрадісного літа.
Не можу я писати щось радісне,
не можу робити вигляд, що нічого не відбувається у моїй країні!
Доки війна страшна нищить наші міста і села, вбиває людей, приносить багато лиха, вірші мої не можуть бути ніжними і красивими! Війна – дуже некрасива, огидна і жорстока!
* * *
Може, сон наснився, сон страшний мені,
Що в країні лихо, літо у війні…
Опалило полум’ям хлібний колосок,
А крізь чорне згарище, пташки голосок…
Опалило пір’ячко, не в змозі літати,
Бідолашна пташка має помирати.
А у полі житньому дим стоїть стіною –
Хліб священний спалено клятою війною…
Може, сон наснився, сон страшний мені…
Але МИ незламні на своїй землі!
І наступним літом оживе земля,
Золотим колоссям вкриються поля.
- 07 2022
Побажаймо Тетяні Петренко творчої благодаті в написанні нових творів.
4,481 total views, 3 views today
