26 травня – День пам’яті Миколи Вінграновського (1936–2004), видатного українського письменника, сценариста, кінорежисера і кіноактора.
В цей день його могилу на Байковому цвинтарі у Києві відвідали найближчі друзі, письменники Анатолій Качан і Володимир Петрук, а також Голота Зоя Яківна, виконавчий директор Фонду Вінграновського і сподвижниця Миколи Степановича впродовж десятиліть. Анатолій Качан належить до тих вірних, випробуваних часом друзів Миколи Степановича, які впродовж усіх років активно популяризують його творчість.
Микола Степанович Вінграновський – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премії Володимира Вернадського і премії Фундації Антоновичів (США). Народився у місті Первомайську, що на Миколаївщині. Його ім’я носить одна з головних вулиць міста, школа на Богополі, де він навчався, а також футуристична Бібліотека-музей Миколи Вінграновського.
Той неоціненний літературно-мистецький спадок, який залишив митець для прийдешніх поколінь, належить до скарбниці української культури.
Він ніби відчував майбутні рани України. Сьогодні його пророчі слова звучать з приголомшливою глибиною й силою і підтримують нас в боротьбі з ворогом:
“Не обніму я поля і води,
Не надивлюсь на білу в небі хмару,
Я обніму передчуття біди
І обніму у серці твоїм рану.”
Вічна пам’ять і шана Поетові!