Григорію Усатюку – сьогодні 83!
Григорій Іванович Усатюк – відома особистість в місті Первомайську. Впродовж багатьох років – незмінний керівник літературного об’єднання «Зажинок», сподвижник випуску альманаху літературної Первомайщини «Степове монгоріччя», самобутній поет і автор чудових збірок поезії та прози. Його твори заторкують у душі читача глибокі струни, запам’ятовуються, кличуть повернутися до них знову і знову, щоб знайти нові грані відточеного, багатовимірного, соковитого українського СЛОВА.
Сьогодні син і онук Григорія Івановича – в лавах захисників. Боронять Україну від навали російських агресорів. А пан Григорій, разом з дружиною Вірою Іванівною, дбають про сад, город, виноградник…
Вчора, у телефонній розмові, я почула від пана Григорія сумну фразу: «Ця жахлива війна ніби вбила в мені поета. Не можу писати. Нічого не пишеться.» Я спробувала його заспокоїти: таке ж відчуття мають багато письменників, переживаючи невгамовний біль роз’ятрених ран Вітчизни, котрий ніби поглинає натхнення, і спроможність творити. Психологи розповідають про кілька фаз прийняття невідворотнього, але у багатьох митців все, мабуть, відбувається по-іншому. Все накопичується, щоб потім прорватися вулканічною лавою праведної творчості. Будуть вірші, пане Григорію, буде проза, і буде вільна Україна!
З днем народження, наш Поете! Многая і благая Вам літа на многії літа!
Н. Терещенко
Нижче публікуємо вірш Григорія Усатюка, одну з перлин його воєнно-патріотичної лірики. Написаний у 2014-му, він сьогодні дуже актуальний, і звучить як Гімн українському воїну-захисникові!
ЗА ЇЇ ВОЛЮ
Я ж автомат на шию –
Й на гору із блокпоста.
Певен, що не накриють,
Бо я невидимим став.
Мене вже всі кулі знають,
Й осколки снарядів тих,
Я тут, у Донецькім краї,
Назавжди серед живих.
А танки мої й бетеери
У нашім ріднім краю
Привіт від Степана Бендери
Московї передають.
Я тут, на ріці Каялі,
На Сіверсткому Дінці,
Серед жорстоких реалій
Мирні шукаю кінці.
Ці міномети і гради,
І кулемет, й автомат
Стомились, стомились, гади,
У мене, у мене стрілять.
Бо можна танк підірвати,
Тіло можна убить,
А в душу, у душу стріляти –
Безумне діло і мить.
Душа поєдналася з духом
В моїм Слобідськім краю,
І попри суцільну розруху
Відновлює волю свою.
Бо праведна наша справа,
Бо з нами любов і Бог,
Тому Україні – Слава!
Не ділять її на двох.
Отут, на Савур-могилі,
З тих славних козацьких літ
Я бережу, любі, милі,
Наш український світ.
Григорій Усатюк
Поміж Синюхою і Богом. Поезія та проза. Стор. 10-15.
Врадіївка. Видавець Коваленко А.Г. 2015 рік.