Великдень у творчості нашого земляка Андрія Антонюка

Картина «Великдень з Миколою на Богополі»

Полотно майстра «Великдень з Миколою на Богополі» має під собою реальні події. Так вийшло, що обидва митці: Вінграновський і Антонюк, зустрілися на Великдень у Богопільському храмі, єдиній діючій на той час церкві в Первомайську. Андрій Данилович читав псалтир замість старости,  Микола Степанович співав у церковному хорі, з кліросу лунав його добре поставлений акторський голос. А поруч стояли їхні матері. Цю подію відтворив художник на своєму полотні.

А. Антонюк «Великодень з Миколою на Богополі»

Автор зобразив свого земляка в образі небесного посланця з німбом і білими голубками на плечах, з щедрою чашею небесних дарів. На столі перед обома чоловіками – символи Виликодня: паска і крашанки. Вгорі, в блакиті неба височить купол Богопільського храму.  Образ чаші  в руках Миколи Вінграновського символізує таланти, якими господь нагородив поета, і які він залишив у спадок людям через свою творчість. Навпроти нього художник зобразив самого себе. Цікаво, що голову Андрія Антонюка теж прикрашає вінець, але не такий розкішний, як у друга. Скромність? Перш за все, напевне, велике поклоніння перед талантом Миколи Вінграновського, в якому він бачив спільне світло душі.

Дійство представлене у властивій художнику манері – поєднання християнських мотивів з міфічними, фольклорними, фантастичними. В  буянні кольорів, барвистих самоцвітів, з яких зіткане вбрання обох персонажів. Символізм Андрія Антонюка – глибинний, він поєднує українські витоки з космічними, ніби уся багатюща міфологія людства заграла вибухом  кольорів, розмаїттям барв, змістовним наповненням образів.

Сам Андрій Антонюк сформулював зміст свого ремесла так:  «Живопис – це продовження материнської молитви: за живих і мертвих, за злих і добрих. За весь світ наш. За все, що є».

Наталія Терещенко

Loading

.