Водохреща – це третє найбільше й завершальне свято різдвяно – новорічного циклу. Воно відноситься до числа найдавніших християнських свят. Відзначають його ще з часів апостолів. У цей день церква згадує подію з життя Ісуса Христа.

У тридцятирічному віці він прийшов до Іоана Предтечі, щоб той хрестив Сина Божого в річці Йордан. Іоан вважав себе негідним такої честі, але Ісус сказав, що така Божа воля. Іоан провів таїнство і отримав за це прізвище Хреститель.

Під час обряду на землю з небес зійшов Святий Дух у формі голуба і вказав, що Ісус – це Син Божий. Після Хрещення Ісус освятив воду річки Йордан. Обрядом свого Хрещення Ісус показав, що всі рівні перед Богом – навіть сам Спаситель.

Про те, як святкували Водохреща в нашій місцевості розповів Данило Кіт в своєму дослідженні «Багатогранний талант» із спогадів Миколи Вінграновського про святкування Водохреща в  Кумарях…

  «Найяскравіші враження у хлопчика були від святкування Водохреща в селі. На річці Кодимі чоловіки вирубували з льоду великий хрест. Обливали його буряковим соком, щоби був рожевого кольору. Румунський священник  освячував воду, а потім разом з дітьми ходив по селу,  вітав селян зі святом і освячував хати. Двоє хлопчиків носили за батюшкою відро з водою. А Миколці, як найвищому, була довірена найпочесніша справа: він крейдою на дверях кожної оселі малював хрест. А згодом хлопчику було цікаво спостерігати, як на річці вирубували великі брили льоду. На запряжених кіньми санях цей лід возили до сільської молочарні. Тут його скидали в глибоку яму – льодник. Отакий був далекий попередник сучасної холодильної камери для зберігання молока.».

Повне дослідження Данила Павловича про Миколу Вінграновського можна знайти у музеї-бібліотеці Вінграновського.

                                                                       Підготувала Антоніна Григоренко

4,385 total views, 3 views today