До 83 річниці письменника Віталія Колодія, нашого земляка.
За видимою гранню — все твоє.
Не сховане — заглиблене в основі.
Чим вище сонце, тим ясніш стає
Неодногранна суть життя і слова.
В. Колодій
Колодій Віталій Дем’янович (19.01.1939, м. Первомайськ Миколаївської області — 29.03.2016, м. Чернівці) — український поет, прозаїк, журналіст і перекладач. Він ще один із когорти «вінграновців», талант яких зародився в межиріччі Бугу і Синюхи в Богопільській школі №17.
Народився 19 січня 1939 року в місті Первомайськ Миколаївської області у робітничій сім’ї. Закінчив 7 класів Первомайської середньої школи № 17. Ще в школі почав писати, був членом Літературного об’єднання при газеті «Прибузький комунар». Його твори друкувались в Антології поезії та прози з Буга і Синюхи «Степове многоріччя».
Навчався на механічному відділенні Одеського нафтового технікуму, після закінчення якого приїхав на Буковину і працював на Сторожинецькій нафтобазі. Закінчивши в 1963 році філологічний факультет Чернівецького університету, понад чверть століття віддає журналістській і видавничій роботі в Одесі та Чернівцях. В Одесі обіймав посади відповідального секретаря газети «Чорноморська комуна», завідувача редакції художньої літератури і головного редактора видавництва «Маяк» (70-ті роки). З 1979 року жив і працював у місті Чернівці. У Чернівцях завідував відділом культури газети «Радянська Буковина». У 1990- 1991 роках редагував часопис «Буковинське віче», а в 1997-1998 — редагував газету «Літературно-мистецька Буковина». З 1992 по 1996 рік був директором музею буковинської діаспори. Член Національної спілки письменників України з 1968 року. Близько 20-ти років очолював Чернівецьку обласну організацію Національної спілки письменників України. Автор книг «Зажинки» (1967), «Слов’янська дума» (1969), «Серпень і птиці» (1973), «Північний вирій» (1978), «Зоряне дерево».
- Петро Скунць, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка про Віталія Колодія:
-
«Віталій Колодій — це та література, яка є власне літературою, а не обслугою часу. З високою культурою письма. І з вірою у високе людське призначення.…Новели Віталія Колодія серед нинішньої літературної вульгарщини — наче принесені з іншого світу, де живе душа. Так, вони про жорстокий світ, але не вподобляють людську суть цьому жорстокому часові, не вивітрюють її з нашого життя, не догоджають грубій силі. Це новели, де біль — не ознака хвороби, а ознака людського здоров’я».
Заслуговує уваги його перекладацька діяльність. Багато видано творів румунських авторів.
Твори Віталія Колодія перекладались абхазькою, болгарською, естонською, німецькою, російською, румунською, угорською мовами.
З творчістю Віталія Колодія ви можете познайомитись в музеї-бібліотеці Вінграновського.
Підготувала старший бібліотекар
музею-бібліотеки Вінграновського
Антоніна Григоренко
4,511 total views, 3 views today