“Прилетіли коні” поезія Вінграновського

Павлові Загребельному

Прилетіли коні — ударили в скроні.
Прилетіли в серпні — ударили в серце.
Ударили в долю, захмеліли з болю,
Захмеліли з болю, наїржались вволю.

Отакі-то коні — сльози на долоні.

Цю поетичну мініатюру М. Вінграновський присвятив своєму другові, побратиму по перу Павлові Загребельному. Поет звертається до широких філософських узагальнень, розмірковуючи про час, про те, що він приносить людині, які сліди залишає в її долі. У символічно-алегоричній формі митець розповідає про нелегке життя письменника, у якому було всього: і радості, і болю.

Літа людини — її багатство, і нікуди від тих «коней»-«сліз» не подінешся. Життя посріблило скроні сивиною, залишило на серці біль, але і збагатило ...

Літа людини — її багатство, і нікуди від тих «коней»-«сліз» не подінешся. Життя посріблило скроні сивиною, залишило на серці біль,

але і збагатило досвідом.

Образ коней символічний. Це час, роки життя, що біжать і не вертають, а спогадами про пережите вдаряють то «в скроні», залишаючи на них сиву паморо...

Образ коней символічний. Це час, роки життя, що біжать і не вертають, а спогадами про пережите вдаряють то «в скроні», залишаючи на них сиву паморозь, то «в серце», приносячи нові болі і тривоги, то «в долю», приносячи зміни, хоча і не завжди бажані.

М.Вінграновський, 1964

(Використані  слайди і фрагменти уроку в 11 кл. Ратушної Наталії Миколаївни)

Loading

.