День гідності та свободи – історія свята

День гідності і свободи – свято,  засноване в 2014 році за указом Президента Петра Порошенка. Його прийнято відзначати щорічно 21 листопада. Встановлено його на честь Помаранчевої революції 2004 року і Революції Гідності 2013 року. Воно прославляє волелюбність і мужність нашого народу, прагнення до демократії, вшановує національні інтереси держави і права людини.

В 2004 році 21 листопада відбулися вибори президента України. Результати виборів і фальсифікації обурили українців, і тисячі протестувальників зібралися на Майдані Незалежності. На щастя Помаранчева революція відбулася мирно.

Через 9 років в 2013 році відбулися трагічні події на Майдані, які коштували життя багатьом громадянам. Тоді  21 листопада тисячі громадян зібралися на Майдані Незалежності з протестами проти курсу держави. Протягом трьох місяців протестувальники вимагали продовжити Євроінтеграцію та припинити застосування грубої сили до громадян. 18-20 лютого відбулися жорсткі сутички з протестувальниками. Десятки українців загинули, а президент Віктор Янукович втік з країни.

День гідності і свободи, для мене особисто, – це  унікальний  спсіб відстоювати свої права, це велика віра у наші власні сили, у нашу землю та її народ. Цей день важливий для українців ще й тому, що це дуже добра нагода пригадати той унікальний  досвід, який набули українці, це добра нагода пригадати той підйом духу і почуття власної значимості, спростувати  те, що українці не можуть об’єднуватися і перемагати. 

А особливо вражає самопожерва  українців, які загинули на Майдані, які захищали Донецький аеропорт, які і сьогодні захищають кордони нашої країни.

Я іду по Майдану, мов ступаю по крові невинних.

Озивається грім, мов відлуння нічних канонад.

Пам’ятаю про тих, хто за волю Вкраїни загинув.

І до мене тепер очі хлопців загиблих зорять.

Вже з’явились хрести… Прапори на високих могилах.

Жовто-сині, вони і удень, і вночі майорять.

Та ще більше могил у лісах безіменно-журливих.

А із них, ніби докір, очі хлопців загиблих зорять.

Хто стояв до кінці – ви за духом мої побратими,

Ви були не раби і віддали життя без вагань.

Тільки б наша Вкраїна жила і цвіла, мов калина,

На добро, на любов і підступним на зло ворогам.

                                                                           Антоніна Григоренко

                                                                           Старший бібліотекар музею-бібліотеки Вінграновського

1,325 total views, 7 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code