– Вот открываю кран – вот все дела. Воды нет. А вот ведра с водой с колодца. Это я уже седьмой день ношу – показує В’ячеслав Шелухін.
Мешканці багатоквартирних будинків, а це майже 240 осель, в селі Кінецьпіль вже тиждень страждають без водопостачання.. Лариса Павлівна 46 років віддала роботі в школі. А тепер на восьмому десятку життя вимушена ходити з відрами до криниці за кількасот метрів від дому:
– В мене дочка живе там аж на Садовій, то часом принесуть. А то сама ходжу. На Кузнєчну ходила, до церкви ходила.
Ще гірша ситуація в приватному секторі в районі вулиці Радгоспної. Люди ще з жовтня минулого року взагалі не бачать води. В заручниках – інваліди, пенсіонери, родини з маленькими дітьми. І людям треба зовсім не багато:
– Нам давали раз в тиждень одну годину з 8 до 9 ранку. Ми були дуже задоволені. У нас живуть одні пенсіонери. І криниці на вулиці нема. Йдемо аж на десяту вулицю по воду – розповідає Тамара Андріївна Ніколюк.
– В нас сім чоловік в одній хаті: четверо дітей, пенсіонер і мама після двох важких операцій. Як можна вижить? – задається питанням мати чотирьох дітей Оксана Карвацка.
Водопостачанням у Кінецьполі з 2009 року займається фізична – особа підприємець Єлизавета Данілова. Жінка ніяк не пояснює чому оселі, садочок, та фельдшерський пункт без води. Як розповідають місцеві,на запитання про відновлення водопостачання підприємець відповідає, м’яко кажучи, специфічно:
– Криком і матом. Не можна нічого дізнатись. Посилає на три веселі букви.
Вести з людьми конструктивний діалог підприємець не хоче. Їй телефонували, однак підприємець навіть зустріч з людьми проігнорувала:
– Добрий день. Ліза, ти можеш зараз під’їхати до гуртожитку? – Тут зібралися люди і хочуть тебе послухати.
– Ні. Поклала трубку.
Перебої з водопостачанням,особливо у вже в названому приватному секторі, виникали і раніше. Люди зверталися за допомогою в державні органи різного рівня, назбирали кипу відписок. У відомому виборами до верховної ради 2012 році дійшли навіть до мера Первомайська. Людмила Дромашко тоді пообіцяла підвести водогін від цукрового заводу. Навіть гроші на це знайшлись. А от результат – очікуваний:
– Дала відповідь нам що вони згодні. Облдержадміністрація навіть виділила 200 тисяч гривень. Зробили проект на цю воду на підведення від цукрового заводу. І так затихло й затихло.
Однак жителі Кінецьполю не покладають рук і намагаються пробитися крізь стіну нерозуміння:
– Звертались до Данілової, звертались в районну адміністрацію, звертались в сільську адміністрацію, я позавчора зустрічалась з Миколою Володимировичем Ребрійом, він сказав: на вечір буде вода. Але так води ми і не дочекались.
Люди подейкують що сільський голова захищає інтереси недобросовісного постачальника. Абоненти водо мережі вчасно сплачують послуги, а з них все одно щомісяця збирають гроші на різні потреби. З кожного потрохи – і набігає непогана сума:
– За неодноразовими зверненнями жителів нашої комісії, яку обрали жителі, наш голова погоджується, але все пускається на самотік і ми думаємо що він прикриває діяльність Данілової. Діляться мабуть – припускає Олена Паскаленко.
Про свої скарги та поневіряння люди розповіли помічнику народного депутата Аркадія Корнацького. Андрію Шкітіну також передали звернення з підписами місцевих жителів. Кінецьпільчани переконані: водопостачання може бути налагодженим. Для цього є всі ресурси, кажуть колишні працівники підприємця:
– Мы хотели их контролировать, создали комиссию. Когда мы пришли туда, посмотрели – 3,4 давление. Та при таком давлении можно подавать и подавать воду. Они больше на другой день вообще нас не допускали туда. Что б мы там не присутствовали. Потому что, мы знаем, как это делается и знаем, сколько можно эту воду подавать – розповідає В’ячеслав Шелухін.
Людям називають постійно різні причини відсутності водопостачання. Однак місцеві впевнені – це лише відмовки. На практиці вже спостерігали – після скарг вода в оселях з’являлась. Щоправда практично одразу і зникала.
3,763 total views, 3 views today
