І про Соборність брешуть

Піарячись у році чергових президентських виборів (1999) Кучма постановив відзначати 22 січня День соборності.

В ознаменування Помаранчевої революції Ющенко у 2005 постановив відзначати 22 листопада День Свободи.

Янукович у 2011 скасував обидва ці «Дні» й постановив святкувати 22 січня День Соборності та Свободи.

Щоб показати, хто тепер у хаті господар, Порошенко у 2014 похерив Свободу в указі Януковича і знову призначив на 22 січня День Соборності. Причому «Соборності» вже з великої букви, «патріотично».

Ціла епопея, і як завжди мимо суті. Об‘єднання двох скоростиглих республік, проголошених внаслідок народної революції з поваленням царської влади, так звану Злуку через вісімдесят років обізвали Соборністю.

Навіть «об‘єднанням двох Україн» називали. Не тямлячи, що ні двох, ні трьох, ні чотирьох з половиною Україн ніколи не було й бути не може.

Бо Україна від самих початків завжди була одна. І Соборність її залежить не від того, підписав хтось «Злуку» чи не підписав, а від природних законів співіснування громад. Від того, що кожна громада має свою суверенну територію, знає і боронить її межі.

Як і кожна інша, суміжна з нею громада. І всі вони знають, що вони є українськими громадами. Не за національністю членів громади, а за історичною традицією.

Особливе значення в формуванні української соборності та державності мали території сільських громад. Інших колись і не було, протягом століть Україна була виключно сільською. Люди жили в селах, довкола яких мали землі для забезпечення життєдіяльності, територія кожної громади з усіх сторін межувала з територіями інших громад. Баланс територіальних інтересів громад усередині країни –  от на чому насправді тримається Соборність держави.

В Україні вона наразі донищується – у сільських громад відбирають їхню головну власність, їхні споконвічні земельні території. Неконституційними місцевими виборами 25 жовтня 2020 року на Соборності України поставлено хрест. План іноземних імперій, що колись володіли Україною, щодо атомізації України та повернення її територій у рабство, успішно виконано в історично надзвичайно короткий період.

Започаткували його втілення у першій половині 90-х Кучма з на той час «молодими реформаторами» – соціал-демократами та іншими «демократами».

У 2014-2019 Порошенко з тимошенками, яценюками і гройсманами різко прискорили виконання стратегічного завдання з розвалу України.

У 2020 цю велику для східних і західних сусідів України справу «в турборежимі» продовжив Зеленський. З притаманним йому гумором. На днях були чутки, що Зеленський хоче поміняти назву «День Соборності» на «День Цифрової соборності». Причому саме в такій редакції – «Цифрової» з великої букви, «соборності» з маленької.

Тому що реальної Соборності України вже нема.

14,713 total views, 99 views today

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code